понеділок, 22 лютого 2016 р.

Сценарій до 145 річниці з дня народження Лесі Українки

Поетична  свічка
                                                         Зорій довіку поміж нас
Присвячується  творчості Лесі Українки
                                                                                          Ні я жива ,я  буду вічно жити
                                                                                                                           Леся Українка                          

Мета: передати силу і глибину поетичного світу Лесі Українки . Виховувати любов до Вітчизни ,до творчої  спадщини поетеси ,виховувати почуття прекрасного.
Обладнання: у  кімнаті за святково прибраним столом сидять учасники свята . На дошці портрет Лесі Українки . Виставка книг та ілюстрації до творів поета ,фортепіано ,сопілка,диск
Хід заняття
Дівчина: Усіх гостей ми запрошуємо радо на поетичне і радісне свято                                                                               
Ведучий 1:Запрошуємо вас у царство красивого ,мудрого ,правдивого і чуйного ,сильного і ласкавого доброго і мужнього слова …….. Поезія це вогник  ,який запалював душу людини  ,який схожий на полум’я свічки
Ведучий2:Хай палає свічка ,хай палає  поєднає нас  вона в цей час, друзів голоси  нехай лунають, слово й музика хай єднають  нас .
Вчитель :Сьогодні ,друзі ,звучатиме поезія Лесі, вслухайтеся в неї  і вона розкаже про “життя серця” великої  Українки, доповнить і розширить її образ .
Ведуча3: За вікном зима . Ось в таку пору 25 лютого народилася Лариса Петрівна Косач  ……Леся жодного дня не сиділа за шкільною партою,  не відповідала біля дошки, не бігала за ровесниками великими шкільними коридорами.
Ведучий4: Вчителями її були мати : письменниця  Олена Пчілка і батько юрист Петро Антонович , книги і життя. 
                          (Вірш У будиночку Лесі Українки “)
Ведучий 1:В чотири роки Леся уже читала . І самостійно прочитала першу книжку в своєму житті –Розмова про земні сили Михайла Комарова . Її улюблені твори: «КОБЗАР»  Шевченка , твори Жуля Верна , Дефо .
Ведучий2: Найулюбленішими книжками малої Лесі та її старшого брати Михайла  були казки та пісні П . Чубинського ,сербські народні думи ,міфи стародавніх греків ,а ще розповіді про подорожі, пригоди славних мандрівників.
Ведучий3: У  5 років дівчинка вже знала багато народних  пісень та звичаїв . Дівчину вражала бідність селян . Леся була милосердною до всього. Чужий біль сприймала як власний. Девять років було дівчинці,коли несподівано для неї за революційну діяльність заарештували її тітоньку .Так у 1880 році з’явився перший вірш ”Надія»
                Надія
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.

Ведуча1: Мати навчала дітей ,а їх у сім’ї було ,крім Лесі 5, шанувати рідну мову, пісню.
                             

               (Сценка дівчинка і  мати)
Дівчинка:Мамо,а звідки беруться пісні ?
Мати :Як звідки ! Люди складають
Дівчинка: Люди . А я теж хочу складати
Мати: Виростеш може й  складеш
Дівчинка: Ні,  я тепер хочу

                     (ЗВУЧИТЬ КОЛИСКОВА)
Ведучий2: Леся була музично обдарованою дитиною це помітив  Микола Лисенко, з сім’єю якою дружили Косач.  Леся швидко сприймала народні пісні , співала.
Учитель: Із спогадів сестри Ольги Косач Леся дуже любила бувати на ярмарках,на святах. Взимку на Водохреща  Леся промочила ноги і застудилася».

               ( Поезія  О . Криштальської  «Освячення»)                                                                                                                  Ведучий1:  У листі до бабусі Леся пише : Я ніколи не буваю здоровою ,бо завше рука болить,  перше я мазала руку йодом і мочила в солоній воді . Але від нього дуже шкіра злазить , то я тепер не мажу . Я дуже слаба, але ходила на Шевченкові  роковини і там читала вірші .
Ведучий2:  Важко лежати хворій  . Що ж воно буде?  Ні  вишивати,  ні писати  ,ні грати. У кімнаті було  тихо .  Леся насилу дісталася фортепіано  ( його називали Лесиним ,бо навчила грати на ньому батькова сестра Олександра ) . Леся любила грати,  легенько торкнула декілька клавіш , тільки хотіла зіграти , як шпигнуло в ліву долоню ,пронизало все тіло .
                                      
          ДО МОГО ФОРТЕПІАНО
Мій давній друже! мушу я з тобою
Розстатися надовго… Жаль мені!
З тобою звикла я ділитися журбою,
Вповідувать думки веселі і сумні.

То ж при тобі, мій друже давній, вірний,
Пройшло життя дитячеє моє.
Як сяду при тобі я в час вечірній,
Багато спогадів тоді встає!

Картина повстає: зібравсь гурточок,
Провадить речі, і співа, й гука,
На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок
Чиясь весела виграва рука.

Та хто се плаче там, в другій хатині?
Чиє ридання стримане, тяжке?..
Несила тугу крить такій малій дитині,
Здавило серце почуття гірке.

Чого я плакала тоді, чого ридала?
Тоді ж кругом так весело було…
Ох, певне, лихо серцем почувала,
Що на мене, мов хмара грізна, йшло!

Коли я смуток свій на струни клала,
З’являлась ціла зграя красних мрій,
Веселкою моя надія грала,
Далеко линув думок легкий рій.


Розстаємось надовго ми з тобою!
Зостанешся ти в самоті німій,
А я не матиму де дітися з журбою…
Прощай же, давній, любий друже мій!




Ведучий 3: Йшов час, жорстокий час по відношенню до Лесі. Коли дівчинці було 13 років, мати, порадившись з дочкою, добирає їй псевдонім Українка. Псевдонім Українка був своєрідним викликом існуючим порядкам, утвердженням права на функціонування рідної мови.
Вчитель: Так починала свій літературний шлях юна Українка
                                                 ( вірш Лесі Українки „ Мій шлях ”)
Ведучий 4: Оптимізмом віє від її поезії, жагою до життя. Тоді Леся була ще непевна, що своїм словом зробить подвиг незрівнянно вищий, ніж могла досягти практичною діяльністю.
Ведучий 1: Коли Лесі було 13 років у неї назбиралося кілька віршів і мати Олена Пчілка допомогла їй опублікувати у Львові, в журналі вірші, а саме „ Конвалію ”. Відтоді й пішли по всьому світу прекрасні поезії, підписані цим гордим, незламним, ніжним і красивим ім’ям – Леся Українка.  
                                               (вірш Лесі Українки „ Конвалія ”)
Ведучий 2:  Лесина хвороба туберкульоз кісток  – прогресувала. Лікарі порадили поїхати на лікування до моря.
                                ( звучить музика П. Чайковського, вірш Лесі Українки „ Прощай Волинь ”.)
Дівчина:  Одеса. Крим. Чорне море. Коли Леся побачила його вперше, була приголомшена таким видовищем. Тут народився цикл віршів „ Подорож до моря”
Вчитель:  Але де б не була поетеса, завжди тужила за рідним краєм, в думках її зринав образ України
                                                      (вірш Лесі Українки „ До тебе Україно”)
Ведучий 3: Леся Українка вивчала історію свого народу, її дивувало, що такий народ, як українці, з багатющою історією,  культурою, не має свого державного об’єднання  змушений перебувати в залежності від Росії.
Дівчина: І все-таки  до тебе думка лине
                  Мій занапащений і нещасний краю
                  Як я тебе згадаю
                  У грудях серце з туги, з жалю гине.
                                                       ( вірш Лесі Українки „ Сім струн”)
Ведучий 4: Не дивлячись на тяжку долю (витримала кілька операцій, доводилося ходити в гіпсі, зі спеціальним апаратом, на милицях, що завдавало нестерпних мук). Леся прагнула активної  участі  у громадському житті.
Ведучий 1: Проявляла інтерес до різних галузей знань, знала багато мов, а точніше 10, крім рідної української також російську, польську, французьку, болгарську, німецьку, англійську, італійську, латинську та грецьку, робила численні переклади. Великою пристрастю віяло від її поезії.
                                        ( вірш Лесі Українки „ Геть те, думи, ви хмари осінні ”)
Вчитель:  Коли Леся Українка прочитала цей вірш на літературному вечері у колі родини Старицьких, Микола Васильович Ковалевський, колишній викладач словесності, потис їй руку і звернувся до присутніх: „ Правильно сказав Іван Франко, що після Шевченка  я вперше стрічаю таку сильну поетку”
Ведучий 2: Леся Українка прислужилася своєму народові огнистим словом, яке рвалося з глибини самого серця.
                                                               (вірш Лесі Українки „ Слово, чому ти не твердая криця”)
                                                        ( звучить музика П. Чайковського)
Ведучий3:  Пророк , поет – це голос народу .Він уславлює не себе , а передовсім народ  , якому віддає вогонь всього серця  і силу духу .Леся Українка офірувала свій талант поневоленому зневаженому народові  , щоб вивести з небуття  ім’я Українки  , додала їй слави й гідності, як сього часу це зробили Шевченко , Франко ,Коцюбинський та інші талановиті митці .
Ведучий1:Чуєш, любляче серце подвижника і великий талант продиктували  Лесі Українці знамениті слова!

Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.
Так одвіку було
й так воно буде довіку,
поки житимуть люди
і поки ростимуть терни.

Вірш О.Богачука «Монолог мавки»

Ведучий2:  І раптом –“ Лісова Пісня ”, драма-казка, драма-феєрія  , твір нібито   найлегший для сприймання й розуміння. Написала його Леся в 1911р., коли прогресуюча хвороба забирала останні сили, а натхнення не давало спокою, кликало до творчості, неначе поспішало видобути з її серця те, що не вмирає. Це була творчість на межі життя і смерті.
( уривок з драми – феєрії „ Лісова пісня ”)

Дівчина: Говорить моє серце. Чуєте люди. Його запалила іскра палкої до вас любові. Ви навчили мене ніжності, жорстокості пісням своїм і плачам,   добру навчили і злу, радощам і стражданням. Спасибі вам, люди! Я не гніваюсь за свої муки, не нарікаю на долю. Вони дали мені сил Прометеєвих, терпіння народного. Я ними житиму. Я маю в серці те, що не вмирає. Я йду до вас люди?      ( звучить музика)
Ведучий 3: Хіба жила на світі ще така жінка, в серці якої поєдналися і така мужність, така геніальність, такий вогонь і розум, така пристрасна любов і відданість народові та Батьківщині.
    Ні, другої такої на світі не було.
Ведучий 4: Леся – неповторна. Її життя  – це подвиг митця, один з тих подвигів, що підносять людину в очах сучасників, роблять її зіркою в очах нащадків.