Поетична свічка
“Зорій довіку поміж нас “
Присвячується
творчості Лесі Українки
Ні я жива ,я буду вічно жити
Леся
Українка
Мета: передати силу і глибину поетичного світу Лесі Українки
. Виховувати любов до Вітчизни ,до творчої спадщини поетеси ,виховувати почуття прекрасного.
Обладнання: у кімнаті за святково прибраним столом сидять
учасники свята . На дошці портрет Лесі Українки . Виставка книг та ілюстрації
до творів поета ,фортепіано ,сопілка,диск
Хід заняття
Дівчина: Усіх гостей ми запрошуємо радо на поетичне і
радісне свято
Ведучий 1:Запрошуємо вас у царство
красивого ,мудрого ,правдивого і чуйного ,сильного і ласкавого доброго і
мужнього слова …….. Поезія це вогник
,який запалював душу людини ,який
схожий на полум’я свічки
Ведучий2:Хай палає свічка ,хай палає поєднає нас
вона в цей час, друзів голоси
нехай лунають, слово й музика хай єднають нас .
Вчитель :Сьогодні ,друзі ,звучатиме поезія
Лесі, вслухайтеся в неї і вона розкаже
про “життя серця” великої Українки,
доповнить і розширить її образ .
Ведуча3: За вікном зима . Ось в таку пору 25 лютого
народилася Лариса Петрівна Косач ……Леся
жодного дня не сиділа за шкільною партою,
не відповідала біля дошки, не бігала за ровесниками великими шкільними
коридорами.
Ведучий4: Вчителями її були мати :
письменниця Олена Пчілка і батько юрист
Петро Антонович , книги і життя.
(Вірш “У будиночку Лесі Українки “)
Ведучий 1:В чотири роки Леся уже читала . І
самостійно прочитала першу книжку в своєму житті –“Розмова про земні сили” Михайла Комарова . Її
улюблені твори: «КОБЗАР» Шевченка , твори
Жуля Верна , Дефо .
Ведучий2: Найулюбленішими книжками малої
Лесі та її старшого брати Михайла були
казки та пісні П . Чубинського ,сербські народні думи ,міфи стародавніх греків
,а ще розповіді про подорожі, пригоди славних мандрівників.
Ведучий3: У 5 років дівчинка вже знала багато народних пісень та звичаїв . Дівчину вражала бідність
селян . Леся була милосердною до всього. Чужий біль сприймала як власний.
Девять років було дівчинці,коли несподівано для неї за революційну діяльність
заарештували її тітоньку .Так у 1880 році з’явився перший вірш ”Надія»
Надія
Ні долі, ні
волі у мене нема,
Зосталася
тільки надія одна:
Надія
вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути
ще раз на рідну країну,
Поглянути
ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи
вмерти, мені все одно;
Поглянути
ще раз на степ, могилки,
Востаннє
згадати палкії гадки…
Ні долі, ні
волі у мене нема,
Зосталася
тільки надія одна.
Ведуча1: Мати навчала дітей ,а
їх у сім’ї було ,крім Лесі 5, шанувати рідну мову, пісню.
(Сценка дівчинка і мати)
Дівчинка:Мамо,а звідки беруться пісні ?
Мати :Як
звідки ! Люди складають
Дівчинка: Люди . А я теж хочу складати
Мати: Виростеш може й
складеш
Дівчинка: Ні, я тепер хочу
(ЗВУЧИТЬ
КОЛИСКОВА)
Ведучий2: Леся була музично
обдарованою дитиною це помітив Микола
Лисенко, з сім’єю якою дружили Косач.
Леся швидко сприймала народні пісні , співала.
Учитель: Із спогадів сестри Ольги Косач “ Леся дуже любила бувати на ярмарках,на святах. Взимку на Водохреща Леся промочила ноги і застудилася».
( Поезія О . Криштальської «Освячення») Ведучий1: У листі до бабусі Леся пише : “Я ніколи не буваю здоровою ,бо завше рука болить, перше я мазала руку йодом і мочила в солоній
воді . Але від нього дуже шкіра злазить , то я тепер не мажу . Я дуже слаба,
але ходила на Шевченкові роковини і там
читала вірші .
Ведучий2: Важко лежати хворій . Що ж воно буде? Ні
вишивати, ні писати ,ні грати. У кімнаті було тихо . Леся насилу дісталася фортепіано ( його називали Лесиним ,бо навчила грати на
ньому батькова сестра Олександра ) . Леся любила грати, легенько торкнула декілька клавіш , тільки
хотіла зіграти , як шпигнуло в ліву долоню ,пронизало все тіло .
ДО МОГО ФОРТЕПІАНО
Мій давній
друже! мушу я з тобою
Розстатися
надовго… Жаль мені!
З тобою
звикла я ділитися журбою,
Вповідувать
думки веселі і сумні.
То ж при
тобі, мій друже давній, вірний,
Пройшло
життя дитячеє моє.
Як сяду при
тобі я в час вечірній,
Багато
спогадів тоді встає!
Картина
повстає: зібравсь гурточок,
Провадить
речі, і співа, й гука,
На клавішах
твоїх швидкий, гучний таночок
Чиясь
весела виграва рука.
Та хто се плаче
там, в другій хатині?
Чиє ридання
стримане, тяжке?..
Несила тугу
крить такій малій дитині,
Здавило
серце почуття гірке.
Чого я
плакала тоді, чого ридала?
Тоді ж
кругом так весело було…
Ох, певне,
лихо серцем почувала,
Що на мене,
мов хмара грізна, йшло!
Коли я
смуток свій на струни клала,
З’являлась
ціла зграя красних мрій,
Веселкою
моя надія грала,
Далеко
линув думок легкий рій.
Розстаємось
надовго ми з тобою!
Зостанешся
ти в самоті німій,
А я не
матиму де дітися з журбою…
Прощай же,
давній, любий друже мій!
Ведучий 3: Йшов час, жорстокий час
по відношенню до Лесі. Коли дівчинці було 13 років, мати, порадившись з дочкою,
добирає їй псевдонім Українка. Псевдонім Українка був своєрідним викликом
існуючим порядкам, утвердженням права на функціонування рідної мови.
Вчитель: Так починала свій
літературний шлях юна Українка
( вірш Лесі Українки „ Мій шлях ”)
Ведучий 4: Оптимізмом віє від її поезії,
жагою до життя. Тоді Леся була ще непевна, що своїм словом зробить подвиг
незрівнянно вищий, ніж могла досягти практичною діяльністю.
Ведучий 1: Коли Лесі було 13 років у неї
назбиралося кілька віршів і мати Олена Пчілка допомогла їй опублікувати у
Львові, в журналі вірші, а саме „ Конвалію ”. Відтоді й пішли по всьому світу
прекрасні поезії, підписані цим гордим, незламним, ніжним і красивим ім’ям –
Леся Українка.
(вірш Лесі Українки „ Конвалія ”)
Ведучий 2: Лесина хвороба туберкульоз кісток – прогресувала. Лікарі порадили поїхати на
лікування до моря.
( звучить
музика П. Чайковського, вірш Лесі Українки „ Прощай Волинь ”.)
Дівчина: Одеса. Крим. Чорне море. Коли Леся побачила
його вперше, була приголомшена таким видовищем. Тут народився цикл віршів „
Подорож до моря”
Вчитель: Але де б не була поетеса, завжди тужила за
рідним краєм, в думках її зринав образ України
(вірш Лесі
Українки „ До тебе Україно”)
Ведучий 3: Леся Українка вивчала історію
свого народу, її дивувало, що такий народ, як українці, з багатющою
історією, культурою, не має свого
державного об’єднання змушений перебувати
в залежності від Росії.
Дівчина: І все-таки до тебе думка лине
Мій занапащений і нещасний
краю
Як я тебе згадаю
У грудях серце з туги, з жалю
гине.
( вірш Лесі Українки „ Сім струн”)
Ведучий 4: Не дивлячись на тяжку
долю (витримала кілька операцій, доводилося ходити в гіпсі, зі спеціальним
апаратом, на милицях, що завдавало нестерпних мук). Леся прагнула активної участі
у громадському житті.
Ведучий 1: Проявляла інтерес до різних
галузей знань, знала багато мов, а точніше 10, крім рідної української також
російську, польську, французьку, болгарську, німецьку, англійську, італійську,
латинську та грецьку, робила численні переклади. Великою пристрастю віяло від
її поезії.
( вірш
Лесі Українки „ Геть те, думи, ви хмари осінні ”)
Вчитель: Коли Леся Українка прочитала цей вірш на
літературному вечері у колі родини Старицьких, Микола Васильович Ковалевський,
колишній викладач словесності, потис їй руку і звернувся до присутніх: „ Правильно сказав Іван Франко, що після Шевченка я вперше стрічаю таку сильну поетку”
Ведучий 2: Леся Українка
прислужилася своєму народові огнистим словом, яке рвалося з глибини самого
серця.
(вірш Лесі Українки „ Слово, чому ти не твердая криця”)
( звучить музика П. Чайковського)
Ведучий3:
Пророк , поет – це голос народу .Він уславлює не себе , а передовсім
народ , якому віддає вогонь всього
серця і силу духу .Леся Українка
офірувала свій талант поневоленому зневаженому народові , щоб вивести з небуття ім’я Українки
, додала їй слави й гідності, як сього часу це зробили Шевченко , Франко
,Коцюбинський та інші талановиті митці .
Ведучий1:Чуєш, любляче серце подвижника і великий талант
продиктували Лесі Українці знамениті
слова!
Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська
корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід
тріумфальний.
Так одвіку було
й так воно буде довіку,
поки житимуть люди
і поки ростимуть терни.
Вірш О.Богачука «Монолог
мавки»
Ведучий2: І раптом –“ Лісова Пісня ”, драма-казка,
драма-феєрія , твір нібито найлегший для сприймання й розуміння.
Написала його Леся в 1911р., коли прогресуюча хвороба забирала останні сили, а
натхнення не давало спокою, кликало до творчості, неначе поспішало видобути з
її серця те, що не вмирає. Це була творчість на межі життя і смерті.
( уривок з драми – феєрії „ Лісова пісня ”)
Дівчина: Говорить
моє серце. Чуєте люди. Його запалила іскра палкої до вас любові. Ви навчили
мене ніжності, жорстокості пісням своїм і плачам, добру навчили і злу, радощам і стражданням.
Спасибі вам, люди! Я не гніваюсь за свої муки, не нарікаю на долю. Вони дали
мені сил Прометеєвих, терпіння народного. Я ними житиму. Я маю в серці те, що
не вмирає. Я йду до вас люди? ( звучить
музика)
Ведучий 3: Хіба
жила на світі ще така жінка, в серці якої поєдналися і така мужність, така
геніальність, такий вогонь і розум, така пристрасна любов і відданість народові
та Батьківщині.
Ні, другої
такої на світі не було.
Ведучий 4: Леся – неповторна.
Її життя – це подвиг митця, один з тих
подвигів, що підносять людину в очах сучасників, роблять її зіркою в очах
нащадків.
